ЮРИДИЧНИЙ ОФІС

«ПРАВО І ЗАХИСТ»

Визнання та встановлення батьківства

Факт народження дитини жінкою, що перебуває у зареєстрованому шлюбі створює презумпцію, що її чоловік – батько дитини. Вона не повинна доводити, що батьком дитини є її чоловік.

Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви батьком та матір’ю дитини до органів реєстрації актів цивільного стану. Батьківство щодо дитини, яка народилася, може бути визнане за рішенням суду за відсутності спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, чи особистої заяви чоловіка, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, але вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні.

При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім’ю, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема: спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин, які можна доводити за допомогою будь-яких засобів доказування, передбачених цивільним процесуальним законодавством.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Можна визначити умови, за яких буде мати місце визначення батьківства за рішенням суду. До них належать:

- відсутність зареєстрованого шлюбу між батьками дитини на момент її народження;

- відсутність спільної заяви жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;

- відсутність особистої заяви чоловіка про визнання себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Встановлення факту батьківства за рішенням суду можливе у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Встановлення факту батьківства тягне для особи, яка звертається з такою заявою відповідні юридичні наслідки. Причому ці наслідки можуть надати заявникові можливість реалізації своїх прав у сфері спадкових, житлових, соціальних та інших правовідносин.

Встановлення факту батьківства можливе лише за наявності наступних підстав:

1. Чоловік, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини помер (оголошений померлим).

2. Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Кодексу:

- при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою;

- у разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина.

Така заява може бути подана матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

При розгляді справи про встановлення факту батьківства може виникнути питання про наявність спору про право. Зокрема, якщо факт батьківства надає право на спадкування за законом, то до участі в справі мають бути залучені усі заінтересовані особи (спадкоємці). Якщо хтось із заінтересованих осіб заперечує проти встановлення факту, мотивуючи свої заперечення наявністю спору про право, то заява в порядку окремого провадження розглянута бути не може. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оспорювання батьківства

У разі, коли ставиться під сумнів походження дитини від конкретної особи у Сімейному кодексі України закріплена можливість оспорювання батьківства. В такому випадку ця особа, яка записана батьком дитини може подати позов про оспорювання батьківства.

Такий позовом можна подати у випадках:

1) визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою;

2) визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю;

3) визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою;

4) визначення походження дитини за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Підставою для задоволення позову є доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною. Ці дані можуть бути встановлені на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Важливе значення в процесі доказування має висновок експерта. За результатами проведення судово-біологічної (генетичної) експертизи із застуванням методики генотипоскопії (аналізу ДНК) експерти можуть визначити батьківство із ймовірністю до 99,9 відсотків або дійти висновку про його виключення. Дійти висновку про виключення батьківства можливо і на підставі судово-імунологічної експертизи (експертизи крові), або судово-медичної експертизи, яка б визначила здатність особи до зачаття дитини. Однак, експертиза ДНК, на сьогодні, є найбільш ефективним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність батьківства особи щодо дитини.

Виключає можливість оспорювання батьківства смерть дитини, оскільки це є правоприпиняючий юридичний факт, із настанням якого батьківське правовідношення припинилось, а спростовувати його існування уже немає необхідності.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій. Закріплення таких правових гарантій захисту прав дитини цілком логічне та обґрунтоване. Якщо чоловік добровільно визнав своє батьківство, знаючи про те, що він не є біологічним батьком, то його права не вважаються порушеними. За аналогією, виникнення правовідносин щодо застування допоміжних репродуктивних технологій також було погоджено особою, що записана батьком дитини. І в першому і в другому випадку, особа приймала виважене рішення і змінити його вона уже позбавлена можливості.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. Запровадження цієї норми є вірним кроком у захисті сімейних прав та інтересів та відповідає їх суті та загальним положенням СК України, згідно яких, як правило, до вимог, що випливають із сімейних відносин позовна давність не застосовується (ст. 20 СК України).

При наявності спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини. Така особа може звернутись до суду з позовною заявою про визнання батьківства до чоловіка, який перебуває у шлюбі з матір’ю дитини. Позовна заява пред’являється до чоловіка матері дитини лише у тому випадку, якщо він записаний батьком дитини. Позовна давність до такої вимоги встановлюється у один рік з моменту коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Оспорювання батьківства особою яка записана батьком дитини

Така особа може звернутись до суду з позовною заявою про виключення запису про нього, як батька, з актового запису про народження дитини. В такому випадку, необхідно буде довести відсутність кровного споріднення між заявником та дитиною. Слід зазначити, якщо особа яка записана батьком дитини, знала в момент реєстрації її батьком, що вона не є батьком дитини, то така особа не має права оспорювати своє батьківство.

Оспорювання батьківства свого чоловіка жінкою

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, звернувшись до суду з позовною заявою про виключення запису про нього, як батька дитини, з актового запису про народження дитини. Така вимога задовольняється судом виключно у випадку якщо інша особа подала заяву про своє батьківство. Позовна давність для звернення до суду з такою вимогою встановлена у один рік.

Спір про материнство

Жінка, яка вважає себе матір’ю дитини, має право пред’явити позов до жінки, яка записана матір’ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Також, законом передбачено можливість оспорити своє материнство жінкою яка записана матір’ю дитини. Предметом доказування у таких справах буде наявність або відсутність кровного споріднення. Позовна давність для вимог жінки про оспорювання свого материнства законом не встановлена, в той час як позовна давність для вимог про визнання материнства встановлюється у один рік з моменту коли жінка дізналась або могла дізнатись про своє материнство.