ЮРИДИЧНИЙ ОФІС

«ПРАВО І ЗАХИСТ»

Позбавлення батьківських прав

Беззаперечним є факт, того, що дитина є найбільш вразливою стороною в будь-яких конфліктних сімейних правовідносинах, і саме на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Якщо дитина не проживає в сім'ї і батьки з якихось причин не опікуються її долею, вона фактично позбавлена можливості правового захисту своїх прав та інтересів.

В свою чергу позбавлення батьківських прав є:

- засобом захисту прав дитини;

- заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.

Батьки мають право:

- виховувати дітей або передати їх на виховання та навчання до спеціальних навчальних установ або особі;

- по захисту дитини, можуть представляти інтереси неповнолітніх дітей в суді та інших державних і громадських установах;

- визначити місце проживання дитини;

- відібрати дитину в інших осіб, які незаконно її утримують

Після смерті дорослих дітей батьки мають право на спадкування їхнього майна, а непрацездатні також на пенсію, тощо.

Позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Позови про позбавлення батьківських прав

Позови про позбавлення батьківських прав пред’являються за загальними правилами підсудності – тобто за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків.

Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача.

За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

З позовом про позбавлення батьківських прав можуть звертатися:

- один з батьків;

- опікун;

- піклувальник;

- особа, в сім'ї якої проживає дитина;

- заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває;

- орган опіки та піклування;

- прокурор;

- а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Ст. 164 СКУ визначає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

- систематично не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;

- не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;

- не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;

- не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;

- не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;

- не створюють умов для отримання нею освіти.

3) жорстоко поводяться з дитиною, що може полягати у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами, що доведено відповідними медичними висновками (від хронічного алкоголізму слід відрізняти побутове пияцтво);

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва, залучають її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинної діяльності;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (можливе лише після вступу в силу відповідного судового вироку);

Умови за яких застосовується позбавлення батьківських прав:

1) здійснення батьком (матір'ю) правопорушення, передбачене ст. 164 СК;

2) наявність вини в діях батька (матері);

3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю (особа, визнана недієздатною, особа не може бути позбавлена батьківських прав);

4) дитина не досягла повноліття.

Рішення про позбавлення батківських прав

До відання Служби у справах дітей належить безпосереднє виконання функцій органу опіки і піклування у таких справах. При розгляді справ щодо позбавлення батьківських справ участь Служби є обов'язковою.

Служба у справах дітей подає до суду письмовий висновок щодо вирішення спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Позбавлення громадянина одного з фундаментальних прав - прав вважатися батьком своїх дітей викликає стурбованість тим, що до батьків застосовується настільки сувора кара в порядку цивільного судочинства, в якому у них значно менше можливості захистити свої права, ніж в кримінальному процес.

При позбавленні батьківських прав на відповідачів не поширюється презумпція невинуватості, навпаки, вони заздалегідь вважаються винними. За своїм характером процедура позбавлення батьківських прав повинна нагадувати справжнє розслідування правопорушень, скоєних батьками. Однак це розслідування ведеться зазвичай органами опіки та піклування, а не слідчими органами, і батьки при цьому не мають процесуальних гарантій дотримання своїх прав, які передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Суд повинен ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Крім того, суд повинен з'ясувати думку дитини, якщо вона здатна її висловити.

Необхідно відрізняти врахування позиції дитини і згоду дитини. В першому випадку - рішення може бути прийнято, відмінне від позиції дитини. В другому - рішення може бути прийнято тільки за згодою дитини.

- у разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою (ч. 2 с. 148 СК);

- уразі, якщо батько змінив своє ім'я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою (ст. 149 СК);

- місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК).

Рішення суду про позбавлення батківських прав

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Із підстав, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 164 СКУ, особи можуть бути позбавлені батьківських прав тільки в разі досягнення ними повноліття.

Позбавлення батьківських прав неповнолітніх батька, матері можливе лише у випадках, визначених п. 1, 3 ч. 1 ст. 164 СКУ.

Суд може у виняткових випадках при доведенні вини батьків, з урахуванням обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на Службу у справах дітей контроль за виконанням батьківських обов'язків.

Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування, але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 5 ст. 164 СК). Позбавлення батьківських прав змінює сімейно-правовий статус батьків; іншим стає і правовий статус дітей, хоча відомості про дітей до актового запису про народження не змінюються. Ніяких позначок про позбавлення батьківських прав в документах, що засвідчують особу, яка втратила ці права, закон не передбачає. Ця обставина ускладнює в майбутньому захист прав дитини, дозволяє особам, позбавленим батьківських прав користуватись тими правами, які ним вже не належать.